Карти забруднення
 |  |
Після Чорнобильської аварії було визначено, що найбільш забруднені іонізуючою радіацією території знаходяться в основному в північно-західній частині України. В 1991 році під час Міжнародного конгресу з генетики людини було зроблено всього лише кілька наукових доповідей, присвячених темі Чорнобиля. Це дивувало, оскільки ця катастрофа являла собою найбільшу глобальну загрозу для стабільності геному людини. Вже під час наступного Міжнародного конгресу з генетики людини 24 серпня 1996 року, який збігся по часу із п'ятою річницею незалежності України, була організована конференція на тему „Чорнобиль: наслідки через 10 років”. Учасники конференції прийшли до висновку, що Чорнобильська катастрофа являє собою безпрецедентну проблему через свої розміри і тому, що іонізуюча радіація є однією з найбільш відомих причин виникнення генетичних мутацій, які призводять до вроджених вад розвитку (ВВР), а також до раку. Було встановлено, що рівні іонізуючої радіації, накопичені жителями сіл, були значно вищими за рівні, накопичені жителями міст, в основному за рахунок гіршого контролю за джерелами харчування. На той час вже було більше випадків раку щитовидної залози у дітей в країнах, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ніж усіх випадків раку, викликаних атомним бомбардуванням міст Японії.
Наслідком аварії на ЧАЕС стало забруднення значних територій небезпечними радіонуклідами. З більш ніж 200 радіонуклідів - продуктів розпаду урану в реакторі атомної станції особливо небезпеку для людини становлять ізотопи йоду, цезію та стронцію. Найнебезпечніший серед них - стронцій. І хоча на забруднених Чорнобилем територіях випало більше цезію, ефект від його впливу не такий великий. Річ у тому, що цезій практично повністю виводиться з організму. Крім того, він відкладається в м'яких тканинах, які важче пошкодити. А стронцій, відкладаючись у кістковому мозку, опромінює червоний кістковий мозок, тож ефект від його впливу значно вищий.
