Наслідки ураження

Під впливом іонізуючого випромінення атоми і молекули живих клітин іонізуються, в результаті чого відбуваються складні фізико-хімічні процеси, які впливають на характер подальшої життєдіяльності людини.

Згідно з одними поглядами, іонізація атомів і молекул, що виникає під дією випромінення, веде до розірвання зв'язків у білкових молекулах, що призводить до загибелі клітин і поразки всього організму. Згідно з іншими уявленнями, у формуванні біологічних наслідків іонізуючих випромінень відіграють роль продукти радіолізу води, яка, як відомо, становить до 70% маси організму людини. При іонізації води утворюються вільні радикали Н+ та ОН-, а в присутності кисню – пероксидні сполуки, що є сильними окислювачами. Останні вступають у хімічну взаємодію з молекулами білків та ферментів, руйнуючи їх, в результаті чого утворюються сполуки, не властиві живому організму. Це призводить до порушення обмінних процесів, пригноблення ферментних і окремих функціональних систем, тобто порушення життєдіяльності всього організму.

Специфічність дії іонізуючого випромінення полягає в тому, що інтенсивність хімічних реакцій, викликаних вільними радикалами, підвищується, й у них втягуються багато сотень і тисячі молекул, не порушених опроміненням.

Також необхідно відзначити деякі особливості дії іонізуючого випромінення на організм людини:

• органи чуття не реагують на випромінення,

• малі дози випромінення можуть підсумовуватися і накопичуватися в організмі (кумулятивний ефект),

• випромінення діє не тільки на даний живи організм, але і на його спадкоємців (генетичний ефект),

• різні організми мають різну чутливість до випромінення.

Найсильнішого впливу зазнають клітини червоного кісткового мозку, щитовидна залоза, легені, внутрішні органи, тобто органи, клітини яких мають високий рівень поділу. При одній і тій самій дозі випромінення у дітей вражається більше клітин, ніж у дорослих, тому у дітей всі клітини перебувають у стадії поділу. Небезпека різних радіоактивних елементів для людини визначається спроможністю організму їх поглинати і накопичувати.

Радіоактивні ізотопи надходять всередину організму з пилом, повітрям, їжею або водою і поводять себе по-різному:

• ізотопи розподіляються рівномірно в організмі людини (тритій, вуглець, залізо, полоній)

• накопичуються в кістках (радій, фосфор, стронцій)

• залишаються в м'язах (калій, рубій, цезій)

• накопичуються в щитовидній залозі (йод), у печінці, нирках, селезінці (рутеній, полоній, ніобій) тощо.

Ефекти, викликані дією іонізуючих випромінень (радіації), систематизуються за видами ушкоджень і часом прояву.

За видами ушкоджень їх поділяють на три групи:

• соматичні

• соматико-стохастичні (випадкові, ймовірні)

• генетичні

За часом прояву виділяють дві групи:

• ранні (або гострі)

• пізні

Ранні ураження бувають тільки соматичні. Це призводить до смерті або променевої хвороби. Постачальником таких часток є в основному ізотопи, що мають коротку тривалість життя. Гостра форма виникає в результаті опромінення великими дозами за короткий проміжок часу. Хронічна форма розвивається в результаті тривалого опромінення. Більш віддаленими наслідками променевого ураження можуть бути променеві катаракти, злоякісні пухлини та інше.

Звичайно, кожен з нас хоче запобігти наслідкам ураження радіацією. Щоб це зробити, потрібно лише вміти виявити її. Проте, радіацію відчути або побачити неможливо. Врятуватися від її згубного впливу допоможе побутовий дозиметр.